Ціна життя…

Голодомор 1932–1933 років – чорна сторінка в історії України. Терористична внутрішня політика радянської влади підірвала соціальні основи української нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Десятиліттями згадки про голодний мор стиралися з пам’яті цілих поколінь. Водночас ретельно знищувалася й приховувалася інформація про організаторів та виконавців репресій. Сучасне суспільство потребує об’єктивної оцінки явищ недалекого минулого, безстороннього розгляду та осмислення трагічних подій на матеріалі наявних документальних джерел. З метою максимального розсекречення правди про страшні часи й увічнення пам’яті невинно убієнних проводиться виставка «Ціна життя…».
Знецінення людського життя відбулося на початку 1930-х років з впровадженням насильницької колективізації сільського господарства. Тотальний наступ на українське село започаткувала постанова Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 7 серпня 1932 року «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення громадської (соціалістичної власності)» та таємна інструкція з її застосування. За розкрадання хліба чи колгоспного майна та псування сільськогосподарського інвентарю селяни засуджувалися до вищої міри покарання – розстрілу або до 10 років виправно-трудових таборів. Надалі «закон про п’ять колосків» став базою для прийняття інших жорстких постанов. Поширилися натуральні штрафи, обшуки, масові арешти так званих «класових ворогів».