Трагедія України – трагедія одного села

Політичні репресії були постійним явищем в історії Радянського Союзу та здійснювалися вони у різні періоди по-різному. У 1930-ті рр. каральні заходи набули масового характеру й охопили всі верстви суспільства. В ім’я примарних соціально-економічних звершень радянською владою було поніечено долі мільйонів громадян, на десятиліття заплямовано й незаслужено забуто їхні чесні імена. Такою ж була ситуація в Українській соціалістичній радянській республіці, де однією з верств населення, які постраждали найбільше, стало селянство.

Сільська громада опинилася в епіцентрі репресивної діяльності сталінського тоталітарного режиму, який взяв курс на її повну руйнацію. Одним із методів досягнення бажаного став штучний поділ людей за майновою ознакою та розпалювання ворожнечі між заможними селянами й бідняками.

Українські селяни, які віками мирно співіснували з іншими етносами та жили згідно з давніми моральними нормами й традиціями, відповіли на брутальні дії владних структур відчайдушним опором. Більшість з них не бажали усуспільнювати нажите тяжкою працею майно та задарма працювати у колективних господарствах.

З метою зламу спротиву селянства, у 1932–1933 рр. тоталітарним режимом було створено умови, розраховані на його часткове фізичне винищення. Одночасно органи Державного політичного управління провели спеціальну операцію, яка полягала в арештах та ув’язненні у концентраційних таборах реальних чи потенційних противників радянської влади.

У другому кварталі 1933 року, після того, як села обезлюдніли, маховик репресій дещо призупинився й у спорожнілі будинки завезли переселенців з Росії та Білорусії. Остання обставина суттєво вплинула на зміни в національному складі населення України.

На правду про голод наклали табу, говорити та писати про це заборонялося. І лише зі здобуттям Україною незалежності ситуація змінилася. Розпочався і триває процес реабілітації незаконно репресованих за тоталітарної радянської доби.

У рамках міжнародного проекту «Згадаймо їхні імена… Вони жили в роки голодоморів», Національний музей «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» проводить виставку «Трагедія України – трагедія одного села». Ми виходимо з того, що вшанування жертв Голодомору є прямим обов’язком українського суспільства, даниною пам’яті постраждалим й позбавленим життя, а також засобом недопущення появи тоталітарного режиму у майбутньому.

Метою виставки є вшанування пам’ять замордованих голодом співвітчизників; висвітлення процесу та наслідків руйнації радянською владою сільської громади як осердя української державності й суспільства; розповсюдження інформації про людей, які поновлюють історичну справедливість у рідних селах та містах.

Експозиція виставки складається з декількох взаємодоповнювальних частин – інформаційних плакатів, документів у виставкових вітринах, тематичного фільму та предметів селянського причини та наслідки Голодомору.

У матеріалах виставки представлено спогади очевидців та архівні документи, світлини й періодичні видання, автентичні ужиткові предмети селянського середини 1930-х років.

Презентовані документи й матеріали відображають процес вчинення радянським тоталітарним режимом злочину геноциду в селах Черкаської області, шляхи донесення світові правди про заподіяне, збору та оприлюднення свідчень очевидців Голодомору, встановлення імен загиблих, відзначення пам’ятними знаками й пам’ятниками місць поховань замордованих.